Проблеми обдарованості
І. С. Петрук, методист з дошкільного виховання
центру методичного забезпечення загальної
середньої, дошкільної та позашкільної освіти

Проблеми обдарованості

В статье показано значение проблемы одаренности ребенка, что связано с потребностью общества в неординарной творческой личности. Отражен анализ проблемы развития способностей и одаренности, а также раскрыто значение понятий «одаренность», «талант».

The value ofproblem of gift of child is depicted in the article, that it is related to therequirement of the society in eccentric creative personality. The analysis ofproblem of development of capabilities and gift is reflected, and also thevalue of concepts «gift», «talent», is exposed.

Ключові слова: обдарованість, талант, здібності, задатки,проблеми обдарованості, нестандартне мислення,

Життєздатність будь-якого суспільства визначається тим, як воно забезпечує своє майбутнє. Серед цінностей, що передаються з покоління в покоління, однією із найважливіших є виховання. Саме воно пов’язує минуле, сьогодення і майбутнє суспільства.

Дошкільний період у житті людини має особливе значення, яке важко переоцінити. Як відзначено у сучасних концепціях дошкільного виховання, - це вік найбільш стрімкого фізичного і психічного розвитку дитини, початко- вого формування якостей і властивостей, що роблять її людиною. Від інших вікових періодів дошкільне дитинство відрізняється тим, що воно забезпечує загальний розвиток, який є основою формування особистості.

Під розвитком людини ми розуміємо процес і результат становлення особистості на основі її природних можливостей під впливом біологічних та соціальних факторів і, перш за все, виховання[5].

Рушієм процесу суспільства являється творчий, інтелектуальний потенціал людей,  тому обдарованість необхідно своєчасно виявити і розвивати.  Дослідники стверджують, що багато надзвичайно обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві.

Мета даної статті – показати значення проблеми обдарованості дитини, пов’язаної з розвитком здібностей і талантів будь-якої дитини, що є одним із головних завдань вдосконалення системи освіти.

На даний час, проблема обдарованості стає все більш актуальною. Це перш за все пов’язано з потребою суспільства в неординарній творчій особистості. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не тільки високу активність людини, але і її вміння, здібності нестандартно мислити. Адже розвиток здібностей і талантів будь-якої людини важливо не тільки для нього самого, а й для суспільства в цілому. Якісний стрибок у розвитку нових технологій спричинив різке зростання потреби в людях, що володіють нестандартним мисленням, що вносять новий зміст у виробниче і соціальне життя, вміють ставити і вирішувати нові завдання, пов'язані з

майбутнім.

На превеликий жаль, далеко не кожна людина здатна реалізувати свої здібності. Тести на творчу активність, складені американськими психологами, показують, що нестандартно мислячих людей серед дорослих лише близько 2%.

Одним із головних завдань вдосконалення системи освіти являється раннє виявлення навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей. Однак недостатній психологічний рівень підготовки педагогів для роботи з дітьми, які проявляють нестандартність у поведінці та мисленні призводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їх діяльності. Часто творче мислення обдарованої дитини розглядається як відхилення від норми або негативізм.  Експерименти, проведені в багатьох країнах світу, переконливо показали , наскільки  складно перебудувати систему освіти, змінити ставлення педагога до обдарованої дитини.

Неповторною є кожна дитина, але при всій індивідуальній своєрідності проявів дитячої обдарованості існує досить багато рис, характерних для більшості обдарованих дітей. Причому, поряд з глибинними, прихованими від непрофесійного погляду, досить багато і таких, які часто проявляються в поведінці дитини, в його спілкуванні з однолітками і дорослими, в пізнавальній діяльності[ 4].

Цінність їх у тому, що вони практично завжди можуть бути помічені не тільки практичними психологами, але і вихователями дитячих садків, шкільними вчителями, батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які суттєво відрізняють обдарованих дітей від їх однолітків. Знання цих особливостей необхідно для адекватної побудови освітнього процесу.

Відповідно особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки своєї діяльності, поведінки  та мислення, вони більш чутливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв’язки. Обдарована дитина  критично відноситься не лише до себе, але й до навколишнього. Тому педагоги, які працюють з обдарованими дітьми , повинні бути достатньо терпимі до критики взагалі і до себе зокрема. Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина може справляти враження неуважної, непосидючої, постійно на все реагуючої. Для таких дітей не існує стандартних вимог(все як у всіх), їм складно бути конформістами, особливо коли існуючі норми і правила йдуть врозріз з їхніми інтересами і здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження прийнятих норм не існує.

Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні цілі, що призводить до емоційного розладу і дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з не терпимістю ставляться до дітей, що стоять нижче їх, у плані розвитку. Часто, такі особливості обдарованих дітей впливають на їх соціальний статус.  Тому,  в зв’язку з цим, необхідно домагатися зміни такої позиції, і , перш за все це пов’язано з підготовкою самих педагогів[2].

У вивченні даного питання доводиться звертатися до матеріалів радянської психології Б.М. Теплова, С.Л. Рубінштейна, Венгера Л.А. та ін.

Багато психологічних принципів розвитку творчості у дітей висунули М.М. Поддяков, А.В. Запорожець, А.М. Матюшкін та ін.

Можна відзначити чудову дослідницьку роботу доктора психологічних наук Ю.З. Гільбуха . Який, разом з групою вчених, розробив диференційовану систему навчання, що дає більші можливості для прояву індивідуальності дитини.

Над цим питанням працювали і розробили свої психологічні моделі ряд західних психологів: Дж. Гілфорд, Е. Де Боно, Дж. Галаір, Дж. Рензуллі, П. Торренс. Однак доступ до праць цих авторів сильно обмежений.

Ці властивості виділяли і описували не лише психологи. Історики і біографи першими стали виділяти особливості мислення і специфічні поведінкові характеристики талановитих людей.

Багато видатних людей – вчені, митці, управлінці – мали ряд особистісних якостей, що істотно відрізняють їх від інших людей, які і забезпечували їм успіх в житті.

Аналіз проблеми розвитку здібностей та обдарованості буде зумовлюватися тим змістом, який ми будемо вкладати в ці поняття.

Значні труднощі у визначенні понять здібність та обдарованість пов’язані з загальноприйнятим побутовим розумінням цих термінів. Звертаючись до тлумачного словника, побачимо, що дуже часто терміни «здатний», «обдарований», «талановитий» вживаються як синоніми і відображають ступінь виразності здібностей. Але важливо відзначити, що поняттям «талановитий»  підкреслюються природні дані людини.

При визначенні поняття «талант» підкреслюється його вроджений характер. Талант визначається як дарування до чого-небудь, а дарування як здатність, дана богом. Іншими словами, талант – це вроджені здібності, дані богом, що забезпечують високі успіхи в діяльності[1]. У словнику іноземних слів також підкреслюється, що талант ( гр. talanton) – визначна вроджена якість, особливі природні здібності. Обдарованість розглядається, як стан таланта, як ступінь виразності таланта. Недарма, як самостійне поняття, обдарованість відсутнє у словнику В.Даля, С.І.Ожегова, радянському енциклопедичному словнику і тлумачному словнику іноземних слів. Зі сказаного, можна зробити висновок, що здібності, з одного боку, обдарованість і талант, з іншого, виділяються як би з різних сторін. Говорячи про здатність підкреслюють можливість людини щось робити, а говорячи про талант (обдарованість), підкреслюється вроджений характер даної якості(здатності) людини. Разом з тим , і здібності і обдарованість проявляються в успішній діяльності. За працями С. Л. Рубінштейна та Б.М. Теплова зроблена спроба дати класифікацію понять «здібності», «обдарованість» і « талант»  за єдиним принципом – успішної діяльності[3].

За Б.М.Тепловим,  «Обдарованість - це поєднання ряду здібностей, забезпечуючих успішність (рівень і своєрідність) виконання конкретної діяльності. Обдарованість і талант багато авторів називає синонімами.  У словнику іноземних слів (1983) талант визначається як визначна вроджена якість. Особливі природні здібності обдарованості». В повсякденній мові перевага надається слову «талант»[ 6].

Обдарованість - це значне в порівнянні з віковими нормами випередження в розумовому розвитку або виключному розвитку спеціальних здібностей (музичних, художніх, спортивних,та ін.). Обдарованість дітей може бути встановлена та вивчена тільки в процесі виховання та навчання, виконання дитиною будь-якої змістовної діяльності. Проява розумової обдарованості у дитини пов'язаний з надзвичайними можливостями дитячих  років життя. Треба мати на увазі, що в ранні дошкільні роки швидкий розумовий розвиток відбувається у всіх дітей, що є важливим внеском дитячих років у становленні інтелекту.

Зміст роботи з обдарованими дітьми передбачає реалізацію низки завдань, а саме:

• сприяти розвитку кожної особистості;

• раніше виявляти обдарування кожної дити­ни і всіма можливими способами сприяти їх розвиткові[ 2].

При навчанні обдарованих дітей можна виділити три взаємопов'язані проблеми: 1.  Особистісний розвиток обдарованих дітей - це зміна в інтелектуальній, емоційній і вольовій сфері дитини. Розвиток навчальної діяльності сприяє розвитку суб'єктності дитини, здатності бути автором, активним творцем життя. Вміти ставити мету і шукати способи її досягнення. Ставитися до своїх здібностей як до ресурсів. Прагнути їх максимально використовувати і вийти за їх межі. Розвиток особистості завжди пов'язаний з появою психічних новоутворень. Цей процес відбувається через адаптацію та освоєння соціокультурних норм. Через розвиток вміння вчитися.

2.  Досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення дитини до світу, а також система знань, умінь і навичок до іншого, до праці, до розвитку цінностей і смислів, розвитку його моральної позиції і духовності являє собою зміст освіти.

3. Пошук найбільш ефективних форм занять - індивідуальних занять, науково-дослідницької діяльності, спільної творчої діяльності. Не можна недооцінювати роль спільної діяльності в роботі з обдарованими дітьми, тому що від сформованості комунікативних умінь залежить їх подальша соціальна адаптація.

Для виховання обдарованих дітей, у дошкільних закладах , необхідно використовувати індивідуальні програми з урахуванням особливостей дітей, їхніх нахилів та інтересів. Ці програми мають відображати міждисциплінар ний, розвивальний характер навчання, головні ідеї пізнання, а не сукупність конкретних фактів; сприяти розвитку різних типів мислення, дослідницьких умінь, навичок самоорганізованості; удосконалювати засоби спілкування і взаємодії з людьми.

Також, не менш важливою є спеціальна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми. Вони повинні бути чуйними, доброзичливими, уважними, емоційно стабільними, мати динамічний характер і почуття гумору, позитивне самосприйняття. Невпевнені в собі, схильні переносити власні проблеми на дітей, емоційно нестійкі педагоги можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти — не просто носії таланту, а передусім люди. У загальному їхньому розвитку більше спільного зі звичайними людьми, ніж відмінного. Водночас ставлення до обдарованих людей є однією із суттєвих характеристик суспільства[2 ].

Здібності розглядаються, як індивідуально – психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності, а обдарованість – як якісно своєрідне поєднання здібностей (індивідуально-психологічних особливостей), від якого також залежить можливість успіху в діяльності.

 Іноді здібності вважають вродженими «даними від природи». Проте, науковий аналіз показує, що природженими можуть бути лише задатки, а здібності є результатом розвитку задатків.

Задатки - вроджені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них відносять, перш за все, особливості будови головного мозку,органів чуттів і слуху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження. Задатки представляють собою лише можливості, і передумови розвитку здібностей, але не гарантують і не визначають появи і розвитку тих чи інших здібностей. Виникаючи на основі задатків, здібності розвиваються в процесі і під впливом діяльності, яка вимагає від людини певних здібностей[3]. 

Отже, жодна людина, якими б задатками не володіла, не може стати талановитим математиком,  музикантом або художником, не займаючись багато і завзято відповідною діяльністю.  Без діяльності ніякі здібності розвиватися не можуть.  До цього треба додати, що задатки багатозначні. На основі одних і тих самих задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, в залежності від характеру і вимог діяльності, якою займається людина, а також від умов життя і особливо виховання.

Формування і розвиток особливих  якостей у дітей можна розглядати як запоруку майбутніх видатних досягнень, а отже, і як спеціальну педагогічну задачу з розвитку творчих здібностей.

У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів.

Таким чином, головне полягає в тому, що обдаровані діти дійсно вимагають особливого підходу, тому що чим вище їх відмінність від інших дітей, то багатші перспективи їх професійного та особистісного розвитку. Але в той час, чим вище рівень досягнень, тим ширше і глибше у багатьох з цих дітей діапазон власних переживань, тим більший тягар власних проблем лягає на їхні плечі і тим важче їм прожити без психологічних втрат своє дитинство.

Список використаних джерел та літератури :

1. Даль В.И. Толковый словарь - 2том. М.- Правда.-1984г.

2. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина: Психо­логія, діагностика, педагогіка. — К.: Укрвузлотелеграф, 1992. - 84.С

3. Ильин Е.П. Психология творчества креативности одаренности – Питер,2011г.-с.136-165.

4. Николаева Е.И. Воспитать одареного ребенка как? -  Питер. 2011. ст.13-34

5. Поніманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки.- навчальний посібник -К.-1998р. - 420с.

6. Теплов Б.М. Способность и  одаренность. Умные записки. Гос. НИИ. психологии. т.п., 1941. 



Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать Житомирському ОІППО і охороняються законом України. При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове