Тематика навчальних занять викладачів кафедри методики викладання навчальних предметів
 

П.І.П. викладача

Тема заняття

Короткий зміст

1.

Смагіна  Таїса Миколаївна

Теоретичні та практичні основи конструювання компетентнісного уроку

Відходить у минуле епоха "освіти на все життя". На зміну приходить нова епоха з принципом "освіта протягом життя", епоха, яка потребує від людини прагматизму, творчості, самостійності івідповідальності, здатності бачити і вирішувати проблеми автономно, а також у команді, готовності іздатності постійно вчитися нового як у буденному житті, так і в професійній діяльності. Зазначені якостів сучасній педагогіці називають ключовими компетентностями.

Компетентнісне навчання – це навчання, яке орієнтоване на розвиток особистості, її культури мислення, аналітичної рефлексії, самостійності і відповідальності за прийняті рішення.

Основна мета такого навчання – формування високого рівня соціальної зрілості учнів, компетентнісного ставленняо собистості до життя.

Критеріями такого ставлення є осмислене вирішення життєвих ситуацій,міжособистісних конфліктів, здатність до оцінки меж своєї активності, висока культура споживання,відповідальне ставлення до здоров’я тощо.

Школа повинна організовувати навчальний процес так, щобсприяти розвитку предметних, загальнопредметних та ключових компетентностей учнів.

Компетентнісний підхід як сучасна нормативна вимога визначений у Державному стандарті початкової загальної освіти та в Державному стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

Компетентністю визнається набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, що складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлень, котрі можуть цілісно реалізуватися на практиці.

У період модернізації загальної середньої освіти урок залишається ключовою формою організації навчального процесу. На відміну від традиційного уроку, який відповідав вимогам освіти кінця XX – початку XXI століття, сучасний урок – це, передусім, компетентнісний урок.

Сучасний компетентнісний урок яскраво характеризується тим, що вирішує проблему мотивації навчальної діяльності школярів. На такому уроці створюється модель "навчання із захопленням". Це, насамперед, урок, на якому вчитель уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня, її активного розумового зростання, глибокого і осмисленого засвоєння знань, для формування компетентної особистості.

Методична структура уроку, що розробляється вчителем на основі дидактичної структури, характеризується більшою варіативністю і тут не можна рекомендувати  єдину схему для всіх уроків з усіх предметів.

Методична структура уроку, на відміну від дидактичної, – величина змінна.

Число елементів у ній,їх номенклатура і послідовність визначається вчителем, виходячи із загальної дидактичної структури, мети ізавдань уроку.

Методична підструктура уроку відображає основні етапи навчання і характер організації уроку.

Виходячи із зазначеного, урок як форма організації навчального процесу може містити в собі певні динамічні одиниці – поля, які вчитель заповнює відповідно до типу та структури, обраного уроку, так як через "поля" компетентнісного уроку можливе ефективне формування компетентності учнів як інтегрованого результату навчання.

2.

Смагін Ігор Іванович

Проектування троєкторії розвитку професійної компетентності педагога

У світі, що швидко змінюється, великого значення набуває динаміка професійного розвитку і саморозвитку фахівців, котрі повинні адекватно реагувати на всі політичні, соціальні, економічні, культурні виклики часу. Коли мова йде про педагога, то мається на увазі динаміка в розвитку його професійної компетентності, яка теоретично концептуалізується і нормативно формалізується у відповідності з вимогами часу і місця.

Характеризуючи й оцінюючи професійну діяльність педагога, його здатність ефективно виконувати передбачені суспільним і державним запитом функції, ми обираємо як інструмент теоретичний конструкт компетентності, кожний елемент структури якої описується з метою уможливлення його виявлення й виміру. Крім того, теоретично обґрунтовуються і практично застосовуються показники, за допомогою яких вимірюється рівень сформованості професійної компетентності педагога, відповідно до розроблених критеріїв.

Професійна компетентність визначається інтегрованою характеристикою професіонала, здатного опанувати всі компетенції, нормативно визначені у відповідній професійній діяльності.

Професія педагога передбачає постійну необхідність розвитку професійної компетентності, що в чинній нормативній традиції називається підвищенням кваліфікації.

Професійна компетентність визначається шляхом порівняння з нормативно визначеними професійними компетенціями для педагогічних працівників. Нормативні засади для вимірювання та оцінювання ефективності роботи педагогів потребують доопрацювання та вдосконалення.

Розробка проекту розвитку власної професійної компетентності вимагає знання її структури, відповідних нормативних засад, вміння критично самооцінювати результати власної професійної діяльності, готовності до професійного розвитку.

3.

Шуневич Оксана Михайлівна

Формування моційного інтелекту мовної особистості учня на уроках української словесності 

Стрімкі суспільні зміни зумовлюють потребу в розвитку особистості, яка володіє навичками, що дають змогу активно взаємодіяти в професійному середовищі, здійснювати ефективну комунікацію, здатну завдяки своїм мовним вчинкам  досягнути поставленої мети й визначити життєві цінності й орієнтири.

Значні резерви для формування таких якостей мають уроки мови й літератури. Аналізуючи сучасні підходи провідних світових компаній до організації праці своїх робітників, останні освітні тренди, проголошені на Всесвітньому саміті в Давосі, можна говорити про переорієнтацію від настанов «працювати наполегливо», «вчитися старанно» до концептів «щасливі люди працюють краще», «навчатися з радістю», «вчитися не для того, щоб отримати роботу, а щоб жити повним, щасливим життям». Успішні роботодавці вважають, що успіх у роботі часто залежить не лише від рівня компетентності робітника, а й від рівня емоційного інтелекту як особистісного ресурсу для ефективного спілкування, який все частіше перевіряють на співбесіді, щоб зрозуміти цінності й пріоритети людини, її мотивацію і схильність до емпатії. А також створюють умови для постійної активізації емоційної сфери з метою повного занурення людини у роботу, ефективнішої взаємодії між співробітниками, кращої адаптації до змінюваних умов праці.Водночас адміністрація кращих європейських шкіл вже кілька десятиліть облаштовує свої школи і будує навчальний процес таким чином, щоб розвивати у дітей емоційний інтелект, що сприяє кращій соціалізації, розвиткові в учнів навичок комунікації.

Такі зміни не випадкові, адже помічено, що процес прийняття рішень, у тому числі й під час спілкування, залежить не лише від розумових здібностей, а й від уміння усвідомлювати власний емоційний стан, керувати своїми емоціями, впливати на зміну емоційного стану партнера по спілкуванню.

У процесі інтерактивної лекції слухачі отримують інструменти розвитку емоційного інтелекту як особистісного ресурсу для підвищення успішності у спілкуванні, оволодіння навичками конструктивного вирішення проблем, які виникають у навчальній діяльності, формування соціальних навичок командної роботи.

У процесі комунікації вчителі шукають шляхи  розвитку емоційного інтелекту власної особистості й особистості школяра, визначають умови, за яких якнайкраще розвивається емоційна сфера під час навчання.

У процесі лекції окреслюються питання: розвиток емоційного інтелекту як умова формування, успішної особистості, структура емоційного інтелекту, методичні умови  розвитку емоційного інтелекту на уроках української мови й літератури.

4.

Гуменюк Ірина Болеславівна

Формування ключових компетентностей учнів у навчально-виховному процесі з англійської мови

Вирішення проблеми формування ключових компетентностей ґрунтується на таких пріоритетних принципах, як гуманізація, демократизація навчально - виховного процесу, заміна авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, щоб зі стін школи виходили люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності, тому що лише такі особистості здатні брати на себе відповідальність і бути діяльними в ринковій економіці. Тому одним з найважливіших завдань вивчення іноземної мови є формування компетентностей, притаманних громадянину демократичного суспільства. Саме гуманітарна освіта формує особистість школяра, готує його до життя у світі, який постійно змінюється, вчить сучасних форм спілкування, розвиває здібність засвоювати інформацію та приймати ефективні рішення. Успішному вирішенню проблеми, що розглядається  сприятиме оновлення змісту та методів навчання, психологічний  мікроклімат на уроці, мотивація навчання, як передумова успішного уроку, психологічна культура вчителя, реалізація особистісного підходу у навчально - виховному процесі, створення ситуації успіху, забезпечення педагогічної підтримки школяра, впровадження сучасних інтерактивних технологій. Роль предмета «іноземна мова» в процесі формування ключових компетентносте особлива, тому що відбувається не тільки інтеграція багатьох шкільних предметів на одному уроці, але й формування комунікативної, соціальної, громадянської, загальнокультурної, здоров`язбережувальної та інших життєвих компетентностей.

Сучасний стан розвитку міжнародних зв’язків, вихід України до європейського та світового простору змушують розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування, тому спілкування іноземними мовами визначено Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти як одна із ключових компетентностей, яка дає людині додаткову можливість для самореалізації особистості в сучасних умовах,  ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності. Пріоритетним напрямком у вивченні іноземних мов стало опанування ними, як засобом спілкування, значно зросли їх освітня та самоосвітня функції, професійна значущість на ринку праці, що спричинило за собою посилення мотивації у вивченні мов міжнародного спілкування.

Звертається увага на те, що формування ключових компетентностей відбувається не тільки в урочний, але й в позаурочний час, при проведенні різних форм позакласної роботи і особливо при роботі літніх мовних таборів. Розглядаються види діяльності, форми роботи, які допомагають у вирішенні даної проблеми.

5.

Поліщук Наталія Миколаївна

Формування толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних дітей у системі шкільної та дошкільної освіти

Україна на сьогодні за темпами розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції

посідає одне з провідних місць серед країн Східної Європи.

ВІЛ/СНІД небезпечний не лише як шкода для фізичного здоров’я людини, цей діагноз може спричинити соціальну ізоляцію особи внаслідок стигми та дискримінації. В українському суспільстві вкоренились негативні стереотипи щодо людей, інфікованих ВІЛ, і хвороби як такої. Стигма та дискримінація, пов’язані з ВІЛ, є основною перешкодою на шляху запобігання новим випадкам інфікування, надання належного догляду, підтримки і лікування та зменшення наслідків епідемії. Стигма і дискримінація, пов’язані з ВІЛ, – це глобальне явище,яке трапляється не лише в українському суспільстві, а й у всіх країнах світу.

Інтерактивна  лекція «Формування толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних дітей у системі шкільної та дошкільної освіти» має завдання: надати учасникам інформацію про основні поняття щодо ВІЛ, обговорити шляхи передачі ВІЛ та методи профілактики ВІЛ-інфікування; визначити поняття «стигма», «стигматизація»,«дискримінація», «толерантне ставлення»; проаналізувати причини виникнення таких явищ як стигматизація та дискримінація; усвідомити причини та наслідки стигматизації людей, які живуть з ВІЛ; надати учасникам інформацію

про особливості перебування ВІЛ-позитивної дитини в дитячому колективі;

обговорити з учасниками важливість дотримання санітарно-гігієнічних норм в дитячому колективі, а також оволодіння навичками надання невідкладної допомоги ВІЛ-позитивним дітям; презентувати учасникам основні права ВІЛ-позитивних дітей та їхніх батьків в українському законодавстві.

Школа, дитячий садок  – інституції, які забезпечують масове охоплення дітей та молоді. У системі шкільної  та дошкільної освіти освіти вчителі,вихователі є авторитетами, які мають значний вплив на формування думки дітей. Для того, щоб у навчальному закладі уможливити створення сприятливого середовища для перебування та навчання ВІЛ-позитивних дітей і молоді, насамперед слід сформувати розуміння та толерантність з боку педагогів до цих дітей.

6.

Журба Ольга Володимирівна

Технологія розвитку критичного мислення як засіб активізації пізнавальної діяльності

Пізнавальна діяльність – це єдність чуттєвого сприйняття, теоретичного мислення й практичної діяльності. Вона здійснюється на кожному життєвому кроці, в усіх видах діяльності й соціальних стосунках учнів, а також шляхом виконання різних предметно-практичних дій у навчальному процесі. Але тільки в процесі навчання пізнання набуває чіткого оформлення в особливій, властивій тільки людині навчально-пізнавальній діяльності або учінні.          Від логіки навчального процесу, якою керується вчитель, залежить, як будуть сформульовані й поставлені перед учнями цілі уроку, який зміст матеріалу і в якій послідовності буде вивчатися, які види робіт будуть запропоновані учням з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей.

Сучасного учня надзвичайно важко мотивувати до пізнавальної діяльності, відбувається це тому, що діти часто відчувають труднощі у сприйнятті навчального матеріалу. Причина цього – у недостатньо високому рівні розвитку мислення і, перш за все, критичного.

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділяти проблему, яку необхідно розв’язати; аналізувати та давати оцінку певній інформації; логічно будувати свої думки, бути відкритим до сприйняття думок інших і одночасно бути принциповим у відстоюванні своєї точки зору.

Технологія уроку із застосуванням методів розвитку критичного мислення передбачає три етапи:

1. Виклик. Вчитель актуалізує й узагальнює наявні знання учнів з теми, пробуджує інтерес до одержання нової інформації; спонукає учня до активної діяльності. Оскільки учні залучаються до процесу активного згадування того, що вони знають з опрацьованої теми, це змушує їх аналізувати власні знання та уявлення.

2.Осмислення.. Відпрацювання і закріплення учнями нових знань і способів діяльності на цьому етапі уроку відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації їх активної самостійної роботи.

3. Рефлексія. На цьому етапі учні осмислюють, узагальнюють основні ідеї уроку, формулюють свої власні думки, висловлюють особисте ставлення до матеріалу, який вивчався, оцінюють отриманні знання та вміння, ставлять перед собою нові завдання.

7.

Гошко Андрій Миколайович

Педагогічний супровід процесу формування в учнів навичок безпечної поведінки в надзвичайних ситуаціях

План

1. Поняття про надзвичайні ситуації. Класифікація та основні причини виникнення надзвичайних ситуацій, їх вплив на довкілля і безпеку життєдіяльності людини.

2. Уникнення враження мінами і вибухонебезпечними предметами.

3. Поведінка у надзвичайних ситуаціях.

4. Перша домедична допомога у надзвичайних ситуаціях. Надзвичайна ситуація (НС) –

Порушення  нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров'ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності.

Примітка1. Епізоотія - широке вибухоподібне розповсюдження заразної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території. У разі епізоотії можлива реквізиція майна в населення, задля суспільної потреби.

Примітка2. Епіфітотія - вибухоподібне розповсюдження заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території. Аналог епізоотії у тварин та епідемії у людей.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

Саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення

 Якщо стався вибух:

уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

виконати всі інструкції рятувальників. 

Техніка виконання непрямого масажу серця

 Встаньте на коліна збоку від потерпілого.  відросток", тому що ця тендітна кіста може зламатися. Постарайтеся також не зміщати руку убік від середньої лінії тулуба - тиск на ребра досить часто приводить до їхніх переломів. Кисть повинна розташовуватися перпендикулярно грудині.

 Кисть другої руки (якщо ви "правша", то правої ) кладете зверху на першу під кутом 45° для посилення тиску.

 Починаєте масаж - ритмічні поштовхи тільки областю зап'ястя. Пальці не повинні натискати на ребра. Ваші руки при цьому розігнуті в ліктьових суглобах, це дозволить вам використовувати для натискання не тільки силу рук, але і вагу тулуба .

 Кисті після натискання від грудної клітки не відриваєте, однак натиснення цілком припиняєте, щоб грудина повернулася у вихідне положення .

Число рухів при масажі повинне бути в межах 80-100 у хвилину.

 Якщо ви проводите штучне дихання і закритий масаж серця самостійно, то після 2-х вдихів виконуйте 10-15 натискань на грудину. Якщо ж у вас є

помічник, то один з вас повинний забезпечувати вдих, а іншої - масаж.

Майте через, що навіть коли працюєте вдвох, вдих і натискання виробляються по черзі: після 1-го штучного вдиху випливає 5 натискань на грудину (одночасно наповняти легені повітрям і давити на грудну клітку

безглуздо).

 Через кожні 2-5 хвилин штучного дихання і масажу випливає на кілька секунд зупинитися, щоб перевірити, чи не з'явився пульс і чи не відновився самостійний подих. Це необхідно робити до прибуття "швидкої допомоги" або до відновлення серцевої діяльності і подиху .

Після відновлення пульсу і подиху поверніть потерпілого на бік і підкладете йому що-небудь під голову, щоб він не захлинувся блювотними масами.

8.

Андрійчук Ольга Іванівна

Педагогічне оцінювання як складова навчального процесу

Система управління освітою потребує об'єктивної картини її реального стану для забезпечення обґрунтованості рішень, які приймаються. Процедура оцінювання в освіті завжди займала пріоритетне місце. Проте, вона довгий час була недосконалою і пов’язувалась лише з оцінюванням знань, умінь і навичок.

Значення оцінювання освітньої діяльності передусім у тому, що воно може допомогти простежити рівень розвитку освітнього процесу в Україні, у конкретному навчальному закладі та кожного учня, зокрема. Контроль та оцінювання виступають обов’язковими складовими, посідають важливе місце в структурі педагогічної діяльності.

Наразі існує проблема об’єктивного вимірювання результатів навчальної діяльності учнів. Якісні тести є важливим інструментом оцінювання якості шкільної освіти, підвищення рівня підготовки фахівців, посилення керованості навчально-виховним процесом. Найдосконалішим з точки зору метрологічних властивостей засобом і педагогічних вимірювань, і освітніх в цілому є стандартизований тест. Досить ефективним та об’єктивним способом оцінювання вважають тестування.

9.

Харченко
Ганна Іванівна

Культура ділового спілкування як чинник професійної компетентності

Закріплення української мови як державної викликали настійну потребу впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності держави та забезпечити використання її в громадському і державному житті. Текст лекції розкриває сутність і значення ділової української мови в контексті культури офіційного спілкування. Особливу увагу приділено морально-етичним нормам ділового спілкування, що формують його культуру, достатньо приділено уваги і вимогам до оформлення найуживаніших реквізитів документа у відповідності до ДСТУ 4163-2003 

У лекції проаналізовано не тільки вербальний аспект передачі інформації у писемному спілкуванні, а й висвітлено невербальні засоби комунікації.. Поряд з теоретичним матеріалом подаються й практичні вправи, що дають змогу закріпити або відкоригувати свої знання і навики ділового спілкування.

Матеріал лекції стане корисним усім слухачам курсів підвищення кваліфікації, які не байдужі до української мови й хочуть оволодіти мистецтвом ділового спілкування.



Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать Житомирському ОІППО і охороняються законом України. При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове