Науково-методичні рекомендації: «Вивчення предметів духовно–морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах»

І.І. Якухно, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін,
кандидат історичних наук, доцент

Міністерством освіти і науки України розроблені концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування (курси „Етика", „Основи християнської етики", „Основи релігійної етики").

Визначено мету, завдання курсів, принципи їх побудови, кадрове забезпечення.

Певний досвід впровадження предметів духовно-морального спрямування у системі загальної середньої освіти є в Овруцькому, Брусилівському, Народицькому, Малинському, Червоноармійському районах, містах Нов.-Волинському, Житомирі.

Невідомо з яких причин предмети духовно-морального змісту не вивчаються в навчальних закладах Андрушівського, Баранівського, Брусилівського, Вол-Волинського, Романівського, Черняхівського, Чуднівського районів та міста Бердичева.

Головними завданнями предметів духовно-морального спрямування є: ознайомлення учнів із загальнолюдськими цінностями та формування особистості учня на основі науково-філософської та християнської духовної, моральної і культурної традиції; виховання свідомої, вільної та відповідальної особистості, здатної жити і творити в сучасному демократичному суспільстві; творення належних умов для глибшого самопізнання, розкриття та реалізації своїх творчих здібностей.

Організація вивчення предметів духовно-морального спрямування здійснюється з урахуванням побажань батьків, учнів, педагогів, накопиченого досвіду викладання відповідних курсів, наявності належної кадрової і методичної бази, місцевих умов.

Згідно із Законом України про «Загальну середню освіту» предмети духовно-морального спрямування можуть викладатися вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну педагогічну підготовку, перепідготовку у вищих навчальних закладах.

Вивчення предметів духовно - морального спрямування, сприяє загальному зростанню ролі моралі в житті суспільства та подоланню міжконфесійних протиріч.

Процес розбудови незалежної демократичної України її входження повноправним членом у світову спільноту передбачає всебічне втілення в суспільне та індивідуальне життя загальнолюдських цінностей, духовних, моральних і культурних засад життя українського народу.

Тому метою освітнього процесу повинно бути не тільки надання основ знань з різних предметів, але й формування всебічно розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової зустрітися з викликами сучасного життя. Цьому має сприяти забезпечення в освітньому процесі закріпленого Конституцією права особи на свободу совісті та світогляду.

Не залежно від своєї національної і релігійної належності та світогляду, учень повинен отримати можливість дізнатися про духовне коріння української нації, про моральні й релігійні традиції інших національностей, які складають єдиний народ України.

 

Стан духовної культури і моралі суспільства як у цілому світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Занепад духовних цінностей стали наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами і виросла до масштабів глобальної соціальної проблеми.

Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки і, як наслідок, до «втечі від реальності», віртуальне комп'ютерне середовище.

Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему внутрішніх цінностей: особисті, матеріальні, культурні, духовні цінності.

Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, сприяють деформації системи цінностей у досить значної частини населення України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності, а гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення.

З огляду на це є актуальним і своєчасним запровадження предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах.

Метою вивчення предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітній школі є:

• поглиблення знань про людину та моральні взаємини в суспільстві, основні моральні норми та цінності народу України й людства в цілому, культуру спілкування і поведінки;

• сприяння формуванню цілісної, духовно зрілої особистості - громадянина України шляхом пізнання й засвоєння учнівською молоддю багатовікових надбань національної та світової духовної культури;

• формування у дітей глибокого розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про мету й сенс життя людини;

• формування шанобливого ставлення до носіїв відмінних від власної культур і традицій, вміння жити і творити в сучасному полікультурному та поліконфесійному глобалізованому світі, готовності поважати право кожного на свободу совісті.

Методологічною основою вивчення цих предметів є державна орієнтація на виховання в українській школі різнобічно й гармонійно розвинених особистостей з патріотичною громадянською позицією, широким духовно-культурним світоглядом, підготовлених до активного творчого життя, самореалізації та виконання обов'язків громадянина України.

Вивчення предмету формується на засадах:

• свободи совісті та світогляду, що передбачає право вибору на підставі світоглядних переконань учнів та їхніх батьків у рамках вивчення предмета духовно-морального спрямування між навчальними курсами «Етика» та «Основи християнської етики». Навчальні курси духовно-морального спрямування не є безпосереднім навчанням релігії, вони не включають релігійні обряди (зокрема, здійснення колективної молитви), не ставлять за мету залучення до певної конфесії, не нав'язують учням релігійних або матеріалістичних переконань є основою усвідомленого вибору дитиною духовних та моральних норм;

• доступності, що передбачає врахування вікових та психологічних особливостей кожного учня і доступність матеріалу, його адаптованість до вікових особливостей;

• практичної цілеспрямованості, що передбачає орієнтування учнів на свідоме використання набутих знань, цінностей та моральних принципів у реальному житті;

• випереджального духовно-морального розвитку особистості, коли духовні надбання мають посідати провідне місце порівняно з інтелектуальними здібностями;

• культуровідповідності, що передбачає знання особливостей духовної, моральної і культурної традиції українського народу, шанобливе ставлення до духовних і культурних цінностей та традицій інших народів.

• системності та інтегративності, що передбачає наступність і безперервність, постійне ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів розвитку моральних чеснот. Комплексність та інтегрованість, які полягають у наявності широких міжпредметних зв'язків, використанні напрацювань вітчизняної та світової педагогіки, у взаємодії навчання і виховання, об'єднанні зусиль сім'ї, школи, позашкільних закладів, дитячих об'єднань у виховному процесі.

Зміст занять наповнюється матеріалом країнознавчого, загальнонаціонального, регіонального та місцевого рівнів, а також широко використовується індивідуальний досвід учня, залучаються та використовуються матеріали з життя.

Організація вивчення предмета духовно-морального спрямування та формування навчальних груп з предмету здійснюється з урахуванням побажань батьків, учнів, педагогів, накопиченого досвіду викладання відповідних курсів, наявності належної кадрової й методичної бази, місцевих умов.

Згідно із Законом України про «Загальну середню освіту», предмет духовно-морального спрямування може викладатися вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну педагогічну підготовку у вищих навчальних закладах.

З метою забезпечення високого рівня викладання предметів духовно-морального спрямування, контролю та розв'язання проблемних питань у цій сфері є доцільним створення при управліннях освіти робочих груп з упровадження викладання предмету, із залученням до їхньої діяльності представників релігійних організацій.

Очікуваним результатом вивчення предметів духовно-морального спрямування є реальне підвищення духовно-морального рівня підростаючого покоління, формування стійкої системи мотивації, світоглядних позицій та культури життя у дітей, молоді та їхніх батьків, становлення української нації як суспільства духовно здорових особистостей з високим рівнем моральних якостей,  активних громадян і патріотів України.

Рекомендована  література

1.  Християнська етика і педагогіка: статті та уроки. – Острог, 2001

2.  Християнська етика  // Методичний посібник // Львів.  1997

3.  Якухно  І.І.  Етика - Житомир, « Полісся»  2002

4.  Якухно І.І.  Релігієзнавство. -  Житомир,  «Полісся» 2006

5.  Якухно І.І. Релігія в духовному житті суспільства. Кам’янець-Подільський ЦНТІ 1992

6.  Якухно  І.І. Основні свята древлян за народним календарем. - Житомир Жур. фонд. 1993

7.  Якухно І.І.  Народознавство - Житомир.  «Льонок» 1993

8.  Якухно І.І. Проблеми духовного  відродження України - Житомир  1994

9.  Якухно І.І. Народознавство.  Навчально-методичний посібник.   Житомир. «Льонок» 1996

10.   Якухно  І.І. Релігієзнавство.  Словник для школярів ЖОІУВ  1996

11.   Якухно І.І. Українознавство.  Посібник для вчителів і  учнів.  Житомир. «Льнок»  1997

12.   Якухно І.І. Вчення Ісуса Христа про духовну  і світську владу К:, Інститут філософії, 1997

13.   Якухно  І.І.  Іван  Хреститель старозаповідна чинова постать ОІУВ. – Житомир, 1998

14.   Якухно І.І. Вивчення історії християнства в закладах освіти. «Педагогічна Житомирщина»  2000  №1

15.  Якухно  І.І.  Розвиток духовної культури вчителя.  К.: ЦІППО  2000

16.   Якухно  І.І.  Ісламський  фактор в геополітиці «Педагогічна Житомирщина»  2001.  №4

17.   Якухно І.І. Релігієзнавство. Методичний посібник. Житомир «Полісся».  2003

18.   Якухно  І.І.  Етика навчальний посібник.  Житомир. 2004

19.   Якухно І.І.  Школа і церква: діалог триває  Житомир.  2003

20.   Якухно І.І.  Неокульти  в Україні.  Житомир.  2004

21.   Якухно І.І.  Всесвіт крізь призму синергетики.  Ж.  2004

22.   Якухно  І.І.  «Роль релігії у формуванні моральних якостей особистості»  Житомир. «Полісся»  2005.

23.   Якухно І.І.  Мораль і релігія Ж. «Педагогічна Житомирщина»  2005  №2

24.   Якухно І.І.  Релігієзнавство.  Гриф.  МОНУ протокол №19  від 02.02.2005  2004



Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать Житомирському ОІППО і охороняються законом України. При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове